Арсенівка

     Серед полів Глинської сільської ради причаїлось село Арсенівка. Воно колись було мальовничим селом Майорським, що розкидалося по обидва береги річки Скляр. Вона протікала долиною із Великого лісу, полями та лугами через Биркине, болотистими місцями, вкритими лозняком та очеретом, через майорське, впадаючи у великий та глибокий ставок.    

Ставок служив людям. Влітку у ньому купалися не тільки жителі села, а й прихожани з навколишніх сел: Петроіванівки, Федірок, картамишево та Глинська. Ловилася сітками та кошиками різноманітна риба: щуки, карасі, бубирі, явдошки тощо. До верб на дамбі були привязані човни. Їх використовували під час купання та ловлі риби у ставку.

IMG 20170825 140030625

Володів селом військовий поміщик Майор. Звідки, мабуть, і назва Майорське. А потім Інший поміщик – Щорба. Пізніше село отримало назву Арсенівка, і так до сьогоднішнього дня.

Село процвітало, кожна людина мала роботу. Але в більшості всі працювали на фермі. Також, колись був великий клуб, де кожні вихідні крутили кіно. Біля клуба знаходилася бібліотека і зовсім маленька школа, куди діти ходили до 4-го класу. Малюки Арсенівки ходили до дитячого садка. Жителі села могли отримати медичну допомогу у медичному пункті, скупитися у магазині.

Сьогодні воно дуже маленьке, тихе та дивовижне. Всі ці споруди зруйновані, залишилися лише ставок і ліс. До ставка завжди приїжджали і приїжджають рибалки. Ліс у нас – дуже гарний. В літню пору пасічники з різних місць області тут розташовують свої пасіки, тому що навколо села є великі масиви акації та квітнуть різні трави. Зараз населений пункт значно зменшився. Із зникненням колгоспу Котовського, із адміністративним центром у с. Глинськ, зникли робочі місця, от і жителі розїхались хто-куди. Нам дуже шкода, що наше село поступово наближається до зникнення з карти України.

В будь-яку пору року  село – чарівне і дивовижне. Воно є гарним  місцем для зеленого туризму. Люди, які приїздили б до нашого села, могли б повністю відпочити від гамірного міста, насолодись тишею та природою. Поруч ліс , ставок , де можна порибалити, зібрати трави та гриби.  Цікаво, що відпочивати тут можна не лише влітку, а й взимку, бо є місця де можна покататися на лижах та санчатах.

Наше історичне дослідження щодо минулого нашого рідного села увінчалося успіхом. Нам пощастило поспілкуватися з колишньою жителькою Арсенівки Баліковою Вірою. Жінка показала, створене нею, родинне дерево Невкритих, яке пустило своє коріння ще в далекому 1792 році Іваном Павловичем Невкрити (державний нотаріальний архів Херсонської області) – кріпаком, господарем якого був Федір Арсенійович Чорба. У 1784 році Ф.Чорба, уже як генерал-поручик, обирається першим повітовим предводителем дворянства Олександрійського повіту,а в 1791 році цю посаду обіймає секунд – майор П.Ф. Чорба (напевне син першого)

Доцент Кіровоградського державного педагогічного університету Сергій Шевченко, досліджуючи історію Нової Сербії писав:

«У 1752 році в Центральній Україні зявилися переселенці з Балкан, для яких Єлизавета Романова утворила тут Нову Сербію. Проіснувала вона всього 12 років, але балкарці продовжували жити у нашому краї. Так полковник Ф.А.Чорба після ліквідації Нової Сербії у 1764 перебував у с. Глинськ як командир Жовтого полку. До Глинська приходили листи одного з ватажків Коліївщини С.Неживого. цим і скористався Чорба, запросивши отамана на переговори до Галаганівки, де той був схоплений, доставлений до Глинська, а потім – до в'язниць Кременчука та Києва, оскільки імперія допомагала Польщі у придушенні гайдамацьких виступів.»

Пані Віра передала на зберігання в Захарівський музей листи з фронту, які надсилав Сергій Климентійович Кукса до своєї сестри Марії Климентіївни Куксі в Арсенівку (1944-1945р.р.). Отримали ми його малюнки, датовані 1941 роком. З отриманих матеріалів зрозуміло, що колишній житель Арсенівки був талановитою людиною: листи сестрі писав віршами, показуючи своє ставлення до Марії (сестра) та до Батьківщини, а також, про очікування зустрічі і віру у перемогу.

Інший неординарний родич Віри Василівни ,Невкритий Сергій Пантонович, у своїй поемі «Безталанна» описав події 1933 році в с.Арсенівка. Історія, вбитої в селі молодої жінки та її дитини чоловіком та свекром, була на вустах та в пам’яті  односельців та жителів навколишніх міст. Написана поема на пожовклих листках учнівського зошита нам дісталась для передачі до музею.

Історію села описали: учениця 11 класу Островерха Анастасія та учениця 8 класу Крашеніннікова Аміна зі слів Невкритої Олени Тодорівни, Балікової Віри Василівни та матеріалів художньо - історичного нарису В.Баглюка «Історія рідного краю. Глинськ та інші села Світловодського району.

28928649 212712259307987 604049321 o

28768613 212732392639307 977850855 o