IMG 20180410 132109 2

Цього дня, 10 квітня 2018 року, до Світловодського районного будинку культури були запрошені учні ЗОШ  № 5 на   літературно- мистецьку годину, присвячену поету, публіцисту, перекладачу, автору понад трьох десятків поетичних книг, перекладеними багатьма мовами світу, уславленого лауреатськими званнями, невтомного громадського та політичного діяча – таким є Борис Ілліч Олійник

Народився поет 22 жовтня 1935 року в с. Зачепилівка Новосанжарського району. Хлопець рано полюбив художню літературу. Любив читати, пробував писати. Він був ще в п'ятому класі, коли новосанжарська районна газета надрукувала перший вірш. Згодом став її позаштатним кореспондентом. Середню школу закінчував у Нових Санжарах. У 1953 року вступив на факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Студентом відвідував літературну студію, друкувався в газетах та журналах.У 1957 році на Всеукраїнському поетичному конкурсі твори Бориса Олійника зайняли перше місце.  Закінчивши університет 1958 року, поет працював у редакції газети "Молодь України", у журналах "Ранок", "Дніпро", "Вітчизна", обирався секретарем правління Спілки письменників України. 1962 року побачила світ його перша збірка "Б'ють у крицю ковалі", уже в ній зазвучали ті мотиви, що визначили особливий стиль його творчості – щирість та активна суспільна позиція, задушевна публіцистичність. Поет оспівує людину праці, національну історію, звеличує моральні цінності. Книги Бориса Олійника "Сива ластівка", "У дзеркалі слова", "Дума про місто", відзначені Державною премією України ім. Т. Г. Шевченка (1983).

IMG 20180410 131626 2

Глибокий слід у пам'яті Бориса Олійника залишив батько Ілля Іванович, який працював редактором Новосанжарської районної газети.Він був людиною принциповою і доброю, глибоко відданою поезії та Батьківщині. За станом здоров'я він мав право не йти на фронт. Та совість і вірність ідеалам повели його у сорок першому захищати від ворогів рідну землю. Радості його повернення з фронту, зустрічі з батьком-фронтовиком малому Борисові доля не судила.Натомість гірка похоронка і пам'ять. Його лірика вражає.

Як до великої святої сповіді перед матір'ю йшов поет до збірки "Сива ластівка". Випустив книгу  у світ, коли мати пішла за вічну межу…До глибини пронизує душу поезія "Пісня про матір".З цими словами до пісні Борис Олійник став в одну шеренгу ,як рівний з рівними  зі своїми вчителями М. Рильським, В. Сосюрою, А. Малишком.От -така життєва закономірність злету писемності ,втративши матір,і з глибоким почуттям болю  написав неперевершені рядки цієї пісні, хоч і сумні ,і з великим тягарем у грудях.На вірші Бориса Олійника написано чимало музичних творів.Олександр Білаш за його творами у 1985 року написав оперу "Прапороносці", окрім цього він же створив низку пісень ("Ода Полтаві", "Віхола").Також, поет виступив співавтором кіносценарію багатосерійного  фільму "Тарас Шевченко. Заповіт" (1992-1994), поставленого на Київській кіностудії художніх фільмів.

IMG 20180410 130128 2

 

30 квітня 2017р. на 82-му році життя уся Україна попрощалася з видатним Борисом Олійником.  Відспівували митця в Успенському соборі Києво-Печерської лаврі.  Поховали Бориса Олійника на Байковому цвинтарі.  Він був великим поетом  та патріотом своєї країни.

IMG 20180410 131130 2

Коли ми згадуємо про таких людей,  як Борис Олійник, то ми  впевнені, що є у них щось від діда Тараса, від прадіда Сковороди, і від Ярослава Мудрого. Це постать, яка вбирала у себе все те краще, що було у нашій культурі, у нашій духовності, у нашій історії за багато століть. Його думка, що справжній поет відповідає за те, що було до нього, за те що є при ньому, і що буде після нього, свідчить про масштаби цієї особистості. Україна втратила великого поета, але він назавжди залишиться в її історії.

Надія Грижунова – директор районного будинку культури.