Різдвяні гуляння пройшли на головній площі міста. 

Svyato rizdvyanoyi zori 27 січня весь православний світ святкує велике церковне свято – Різдво Христове. Зима цього року не забарилася присипати усе місто снігом та вдарити січневим морозом. Хоча морозець та сніги завадили зібрати повну площу народу, як це було торік, але ті, хто прийшли, певно, отримали задоволення від різдвяних та народних пісень, конкурсів колядок, урочистих привітань, тощо. Приємно бачити, що культура у Світловодську працює на совість – громаду вітали творчі колективи Міського палацу культури та Районного будинку культури, а також півчі церкви Введення Пресвятої Богородиці. Шкода, що місто прибирають не так сумлінно – багато людей не змогли дістатися до площі через снігові замети…

 

Тих, хто не побоявся морозяної погоди та снігу, щедро частували гарячою польовою кашею та чаєм. Була й виїзна торгівля від кафе «Юність»: бажаючі могли придбати шашлик, глінтвейн, випічку…

Різдву, за церковним статутом, передував чотиритижневий Різдвяний піст (Пилипівка), з 27 листопада до 6 січня. У цей час виконувалися всіхатні роботи: світлицю білили, прибирали розписами, вивішували найкращі рушники, розкладали килими. Покуття оздоблювали особливо урочисто й прикрашали запаленною свічкою чи лампадою. Тут ставили перший символ усіх трьох зимових свят — дідух (сніп з колосків жита чипшениці, зібраних наприкінці жнив). Зерно з дідуха зберігали до весни, примішуючи потім до посівного — для забезпечення багатого врожаю. Особливого значення надавали різдвяній погоді. По ній визначали майбутній врожай.

Вранці 7 січня українці йшли до церкви, щоб віддати шану новонародженому Христові. Після закінчення церковноївідправи родина знову збиралася на святковий обід, який вже не був пісним, та починалася велика різдвянагостина. Сало, печінка, ковбаса, різні смаженості та копченості, все за чим сумувала під час посту душа, повинно стояти на столі.

По обіді наступає час заслуженного відпочинку. В гості ж потрібно йти вже після обіду. Одружені діти, як правило, йдуть до своїх батьків. Дуже давньою є українська традиція миритися в цей день, пробачати одне одному образи, вільні й мимовільні, щоб на повну міру відчути радість життя.

Джерело:  sg.kr.ua/news/society/rizdvyani-gulyannya-projshli-na-golovnij-ploshhi-mista-fotoreportazh/

Дмитро Шевчук.